Дню людей ПОВАЖНОГО віку присвячується

«ЧИ насправді важливо хто автор цього вірша?»

Цей вірш побив у мережі рекорди популярності. Його пересилали друзям, копіювали собі у блоги, пропонували свої варіанти перекладу. Супроводжував його такий коментар:

«Цей старий провів останні дні свого життя у одному із будинків престарілих Австралії. Після його смерті всі вважали, що він пішов із життя, не залишивши по собі ніякого цінного сліду. Та коли медсестри почали розбирати його скромні речі, знайшли цікавий вірш, який вразив працівників своїм змістом та формою. Одна з медсестер привезла копію вірша у Мельбурн, і з того часу він з’являвся і в різдвяних номерах журналів по всій країні, і навіть у журналах для психологів. І цей дідусь, котрий пішов бідаком з життя в Богом забутому містечку Австралії тепер збурює Інтернет глибиною своєї душі».

Ось російський переклад

«Капризный старик»

Что ты видишь, медсестра? Что ты видишь?

Что ты думаешь, когда смотришь на меня?

Капризный старик, глуповат...

С непонятными укладом жизни, с отсутствующими глазами?

Переводящий попусту еду?

Когда ты кричишь "Давай старайся!"

И кажется тебе, что он не замечает, что ты делаешь.

Вечно теряющий носки или туфли?

Ни на чем не настаивающий,

но позволяющий тебе делать с ним все что угодно?

День которого нечем заполнить,

кроме как купанием и кормлением?

Вот что ты думаешь? Это ты видишь?

Открой глаза, медсестра.

Ты не смотришь на меня.

Я скажу тебе, кто я.

Даже сидя здесь тихо,

подчиняясь вашему распределению,

питаясь по вашему желанию.

Я все еще мальчик 10-летний, живущий с отцом и матерью,

Братьями и сестрами и мы все любим друг друга.

Молодой юноша 16 лет, с крыльями на ногах,

Мечтающий встретить любовь свой жизни на днях.

Жених, которому скоро 20 и у которого выпрыгивает сердце,

Помнящий клятвы, которые обещал исполнить.

А сейчас мне 25 и у меня есть свой малыш.

Который нуждается в моем руководстве, охране и доме.

Человек, которому 30! Малыш быстро вырос,

Мы связаны друг с другом нерушимыми узами.

А в 40 мои сыновья выросли и покинули дом.

Но моя женщина рядом со мной и она не дает мне горевать.

И вот в 50 снова малыши играют у моих ног,

Опять мы с детьми, моя любимая и я.

Темнота сгустилась надо мной - моя жена мертва.

Я смотрю в будущее и вздрагиваю от ужаса.

Теперь я живу ради детей и ради их детей.

И я думаю о годах... о любви, которая у меня была.

Теперь я старик... и жизнь жестокая вещь.

Издеваясь, заставляет старость выглядеть глупо.

Тело дряхлеет и разваливается, величие и сила уходят.

И теперь на том месте камень, где однажды было сердце.

Но внутри этой дряхлой оболочки все еще живет молодой человек,

И снова и снова сердце от стуков пульсирует.

Я помню всю радость, я помню всю боль.

И я люблю и живу! В этой жизни как прежде.

Я думаю о годах, которых было так мало

и которые пролетели так быстро.

И я соглашаюсь с упрямым фактом,

что ничто не может продолжаться вечно.

Так откройте глаза ваши, люди!

Откройте и посмотрите. Не капризный старик!

Посмотрите внимательней и увидите МЕНЯ!

 Відеоверсія

Cranky Old Man (Оригінал)

What do you see nurses? What do you see?

What are you thinking. when you're looking at me?

A cranky old man, not very wise,

Uncertain of habit with faraway eyes?

Who dribbles his food and makes no reply.

When you say in a loud voice.'I do wish you'd try!'

Who seems not to notice. the things that you do.

And forever is losing. A sock or shoe?

Who, resisting or not lets you do as you will,

With bathing and feeding The long day to fill?

Is that what you're thinking? Is that what you see?

Then open your eyes, nurse. you're not looking at me.

I'll tell you who I am. As I sit here so still,

As I do at your bidding, as I eat at your will.

I'm a small child of Ten  with a father and mother,

Brothers and sisters who love one another

A young boy of Sixteen. with wings on his feet

Dreaming that soon now a lover he'll meet.

A groom soon at Twenty my heart gives a leap.

Remembering, the vows. that I promised to keep.

At Twenty-Five, now I have young of my own.

Who need me to guide And a secure happy home.

A man of Thirty. My young now grown fast,

Bound to each other. With ties that should last.

At Forty, my young sons.have grown and are gone,

But my woman is beside me  to see I don't mourn.

At Fifty, once more, Babies play 'round my knee,

Again, we know children. My loved one and me.

Dark days are upon me  My wife is now dead.

I look at the future. I shudder with dread.

For my young are all rearing. young of their own.

And I think of the years  And the love that I've known.

I'm now an old man  and nature is cruel.

It's jest to make old age look like a fool.

The body, it crumbles  grace and vigour, depart.

There is now a stone  where I once had a heart.

But inside this old carcass  A young man still dwells,

And now and again  my battered heart swells

I remember the joys  I remember the pain.

And I'm loving and living  life over again.

I think of the years, all too few  gone too fast.

And accept the stark fact . that nothing can last.

So open your eyes, people . open and see.

Not a cranky old man.

Look closer. see. ME!!

 Дослідження авторства

Вже стало характерним для нашого часу - нам не вистачає просто інформації, нам потрібна ІНТРИГА! І ось одна з російських газет спробувала довідатись про автора цього вірша більше і натрапила на несподівані факти. Представляємо результати їх досліджень:

«Як часто буває в Мережі, анонімний контент виявився гарною фантазією, хоча реальна історія вірша теж цікава. Вперше вірш було надруковано у невеликому шотландському журналі у 1966 році під назвою "Стара бурчунка". Текст був майже такий самий, як і у сучасному варіанті, тільки від жіночого імені.

Вірш запам’ятався і почав подорожувати іншими британськими літературними збірниками, змінюючи свою назву (варіанти: "Кейт", "Дивись уважніше, сестра", "Що ти бачиш?" та інше). Від журналу до журналу легенда про автора накопичувала нові подробиці. Спільним у них було лише те, що рукопис знайшли у речах пані Кэйт, яка померла у шотландському будинку престарілих. Хоча вже тоді деякі дослідники приписували авторство вірша шотландській медсестрі Філліс МакКормак, яка у 1960-х працювала в Sunnyside Hospital у м. Монтроз.

Правда відкрилася у 1998 році. Син Філліс в інтерв’ю Daily Mail підтвердив давні чутки про те, що справжнім автором вірша, оригінальна назва якого «Дивись уважніше, сестра», була його мати. Однак вона не наважилася визнати своє авторство, і тому надрукувала його у журналі анонімно. Крім цього, підклала рукопис у речі однієї з стареньких із будинку престарілих, у якому працювала. Коли старенька померла, написана її рукою копія вірша була передана газеті Sunday Post. А потім народилася і гарна історія, що її супроводжувала.

Що ж стосовно сучасної чоловічої версії вірша, це - адаптація техаського поета Девіда Гриффіта. Свій варіант він назвав "Занатто рано старий", хоч назва "Вередливий старий" є більш популярною».

Висновок

Насправді, не залежно від того, хто автор цього вірша, він має безперечну цінність, бо змушує замислитися над багатьма важливими для кожного з нас речами, зокрема життєвими цінностями, краще зрозуміти старших людей, побути у «їх шкірі», звернути увагу на людей похилого віку, що нас оточують, бути доброзичливішими до них, допомагати в міру можливості, і пригадати, що нас теж чекає старість, про яку треба дбати замолоду!